Битва під Крутами - один із важливих сюжетів сучасної української історичної пам’яті. Ця Історична подія знаменувала початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення права жити на власній землі та святого обов’язку - боронити її. Визначально, що ця жертовна любов зародилася в серцях молодих людей - найкращих представників українського студентства. Крути стали легендою, символом героїзму та жертовності молодого покоління в боротьбі за незалежну Україну!
Бій під Кру́тами — бій, що відбувся 16 (29 січня) 1918 року на залізничній станції Крути під селищем Крути та поблизу села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, 18 км на схід від Ніжина. Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом Червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова (згодом за свою жорстокість та свавілля страченого більшовиками) та загоном з київських курсантів і козаків " Вільного козацтва", що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків.
Наступ ворога було зупинено і здійснено організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости. Більшовицькі нападники втратили боєздатність на чотири дні. Агресор мусив підтягнути нові сили, відремонтувати підірвані й поруйновані мости та залізничні колії, і лише після цього продовжувати свій наступ на Київ, не так залізничним шляхом, як на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі. Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест - Литовський договір.
Сучасників особливо вразило поховання 27 юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і були ними страчені. На похороні у Києві біля Аскольдової могили голова Української Центральної ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Півло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш "Пам'яті тридцяти".
